Альона Кардаш

Спеціальність:

2001-2006р. – Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, інститут «Філології та журналістики», спеціальність “Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література та українознавство”, спеціаліст.

2015-2017р. – Вінницька академія неперервної освіти. Спеціальність «Практичний психолог».
Спеціалізація: Дитячий та підлітковий психотерапевт.

2016 р. – «Діти і війна – навчання технік зцілення у напрямку КПТ»

2016 р. – Теорія і практика в роботі психолога з метафоричними асоціативними картами.

2017 – 2018 рр. – «Особливості психотерапії з дітьми та підлітками. Сучасний інтегративний підхід»

2017 р. – Теорія і практика з арт-терапії

2016 – 2021 рр. психотерапевт за напрямком психодрами АППУ

03. – 04.2022 р. – інтегративний підхід в Арт-терапії в кризовий період

05. – 07.2022р. – Арт-терапія в роботі з ПТСР у дітей

08. 2022 р. — Школа сімейного психотерапевта: консультування та психотерапія сім’ї

09 – 11.2022р. – КПТ модель у роботі з дітьми та підлітками

11. 2022 — 07.2023р. – Особливості роботи з проблемами перинатального і постнатального періоду методами символдрами

01- 06.2023р. – Кризова психологічна допомога у групах

02. – 04.2024р. – Психосоматика

02-05.2024р. – Основи сімейно — системних розстановок

05. – 06.2024р. – Втрата та горювання. Екзистинційні питання життя та смерті в символдраматичному підході

12.2024р. – 8-ми крокова програма по втраті. Ведення груп психологічної підтримки дорослих і дітей, які втратили рідних.

Шлях кожної людини індивідуальний і неповторний.
Моє життя — не виключення.

Пам’ятаю себе з п’ятирічного віку активною, допитливою, ініціативною дитиною. Весь світ тоді крутився навколо мене.

А в підлітковому віці все змінилось. Вважала себе недостатньо розумною, негарною, достатьо самотньою і не дуже прийнятою. Стосунки з батьками були не близькі. І так мріяла я в той час про людину, яка б могла мене підтримати, зрозуміти, розповісти що відбувається з моїми емоціями, як ними керувати, як захищати власні кордони та проявлятись серед однолітків.

Питань було безліч, а відповідей на них не було. І такої людини теж.
Психологія в той час лише набирала своїх обертів.

Психологів прирівнювали до психіатрів. Спеціалістів було обмаль і ніхто не знав де їх знайти і що від них очікувати. Тому мій шлях простягнувся до педагогіки. Це теж робота з дітьми, але на іншому рівні.

Під час навчання я познайомилась з психологією, її напрямками. Захоплюючий, глибокий світ відкрив мені свої двері. Я почала отримувати відповіді на запитання, які тримала в пам’яті не один рік.

Виникло бажання змін та розвитку в цьому напрямку.
Велику роль в той час зіграла поїздка в дитячий будинок. Поведінка, емоції діток, які потрапили в нетипові, кризові ситуації схилили мене до рішення отримати фахову психологічну освіту. Після того я почала допомагати сім’ям, батькам і дітям долати труднощі у стосунках: вчитись чути одне одного, розуміти власні почуття та покращувати рівень власного життя.

Я стала тією людиною про яку мріяла в дитинстві. Я маю чудову професію — психолог, якою пишаюсь.

Я повернула собі власну допитливість, ініціативність, маю зацікавленість до життя своїх клієнтів та бажання нести добре, вічне, світле в їхнє життя!